flag Судова влада України

Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Наказ господарського суду та порядок його видачі

28 жовтня 2017, 15:27

Виконання рішення господарського суду є завершальною і важливою стадією господарського процесу. Реальний захист відновлення порушених суб’єктивних прав позивача може бути забезпечений лише тоді, коли боржник добровільно виконує рішення суду або буде примушений до цього компетентними органами. Кожне рішення господарського суду повинно бути виконане у встановленому законодавством порядку, тобто реалізоване для досягнення визначеної мети.

В загальному розумінні судовий наказ є офіційним розпорядженням, що видається судом (суддею) і зобов'язує певного суб'єкта на вчинення юридично значимих дій.    

Відповідно до ст.116 Господарського процесуального кодексу України(далі – ГПК України), виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до органів державної виконавчої служби. Якщо судом було вжито заходів щодо забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом із виконавчим листом видає копію документів, що підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову. У разі повного або часткового задоволення первісного і зустрічного позовів накази про стягнення грошових сум видаються окремо по кожному позову. Якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів, або якщо виконання має бути проведено в різних місцях чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька наказів, у яких зазначаються один відповідач та один позивач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов’язок чи право стягнення є солідарним.

Наказ видається на виконання не тільки рішення, але й ухвали(при розподілі судових витрат) чи постанови господарського суду.

В деяких категорій спорів, наприклад, про визнання недійсними актів ненормативного характеру, визнання угод недійсними, про визнання недійсними установчих документів, такі накази не видаються.

За змістом ст. 116 і 117 ГПК України видавати накази мають право виключно місцеві господарські суди після вирішення ними спорів у першій інстанції. У разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду за результатами його пе­регляду в апеляційному або касаційному порядку апеляційна чи касаційна інстанція в резолютивній частині своєї постанови має зобов'язати господарський суд першої інстанції видати відповідний наказ.

Статтею 117 ГПК України визначені вимоги до наказу господарського суду, який має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.4 цього Закону у виконавчому документі мають бути зазначені:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

      реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред’явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв’язку та адреси електронної пошти.

Наказ підписується суддею господарського суду і засвідчується печаткою цього суду.

Накази видаються стягувачеві або надсилаються йому рекомендованим чи цінним листом.

Згідно роз’яснень наданих Вищим господарським судом України у постанові №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»(абз.2 п.1), якщо судове рішення місцевого господарського суду переглядалося в суді апеляційної інстанції і наказ видається (надсилається) після здійснення такого перегляду, то дата видачі наказу має збігатися з датою повернення матеріалів справи (матеріалів апеляційного провадження) із суду відповідної інстанції до місцевого господарського суду. Після закінчення апеляційного перегляду справа невідкладно повертається до суду першої інстанції.

Слід зазначити, що у зв'язку із внесенням змін до частини четвертої ст.15 Закону України "Про виконавче провадження" в частині визначення Державної судової адміністрації України стягувачем за рішеннями про стягнення судового збору, для ефективного виконання рішень судів в названій частині, Міністерство юстиції України, Державна казначейська служба України та ДСА України дійшли згоди про те, що оригінали виконавчих документів про стягнення судового збору з державного органу направляються судами до ДСА України, як стягувачу, для подальшого пред’явлення для виконання до органів Державної казначейської служби України. У свою чергу, оригінали виконавчих документів про стягнення судового збору з фізичних та юридичних осіб пред’являються судами для виконання до відповідних органів державної виконавчої служби у строки, встановлені статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження" самостійно.

Господарським процесуальним кодексом України визначений порядок виправлення помилок у наказі та визнання наказу таким, що не підлягає виконанню(ст.117 ГПК України), також у разі пропуску строку для пред’явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлений(ст.119 ГПК України), а в разі втрати наказу, господарський суд може видати заявнику дублікат останнього(ст. 120 ГПК України).

 

Суддя господарського суду

Волинської області                                                                                   Вороняк А. С.