flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Особливості укладення господарського договору, укладення якого є обов’язковим для сторін на підставі закону

26 квітня 2017, 11:41

Загальні засади укладення господарських договорів врегульовані положеннями глави 20 Господарського кодексу України (ГК України).

Відповідно до частини 7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частин 1, 2 ст.180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частин 1-5 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Проте, існують особливості укладення господарських договорів, укладення яких є обов’язковим для сторін на підставі закону.

Частиною 7 ст. 181 ГК України передбачено, що якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Відповідно до ст.187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Правило розгляду пропозицій протягом 20-ти днів, встановлене ч.ч. 5, 7 ст.181 ГК України, є обов’язковим при вирішенні спору та дослідженні судом обставин.

Якщо після отримання протоколу розбіжностей сторона договору до суду у двадцятиденний строк не звернулася, вважається, що вона прийняла пропозиції іншої сторони. Отже договір є укладеним в редакції протоколу розбіжностей.

Моментом укладення сторонами договору в редакції протоколу розбіжностей є наступний день після спливу 20-ти денного строку розгляду протоколу розбіжностей. При цьому, законом не передбачено альтернативного надсилання стороні договору акту врегулювання розбіжностей.

Водночас, слід звернути увагу на те, що для визнання судом договору таким, що укладений у редакції протоколу розбіжностей, необхідним є не лише встановлення факту незвернення іншої сторони  у двадцятиденний строк після одержання протоколу розбіжностей до суду, а й дослідження того, чи надсилався разом із протоколом розбіжностей підписаний примірник договору, оскільки у разі його ненадсилання інша сторона позбавлена можливості пересвідчитися, що договір взагалі підписаний та на яких умовах. Доказами надіслання стороні договору протоколу розбіжностей з підписаним договором, є, зокрема, опис вкладення у цінний лист.

 

Суддя господарського суду

Волинської області                                                          О. Г. Слободян