Щодо визначення у договорі способу нарахування процентів за неправомірне користування чужими коштами

Системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України дає змогу дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими коштами. Однак диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме як річних, а не у будь-який інший спосіб обчислення процентів за умовами договору.

 Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення). Проценти за користування чужими коштами, які відповідно до договору нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов’язання, за своєю правовою природою підпадають під визначення пені, передбаченої статтею 549 ЦК України.    ОПКГС ВС розглянула справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астар Оіл" (далі – ТОВ "Астар Оіл") до Приватної наукововиробничої компанії "Інтербізнес" в особі філії "Харківська" ПНВК "Інтербізнес" (далі – Філія ) про стягнення заборгованості на загальну суму 780 083,82 грн, з яких 119 810,14 грн – основний борг, 654 163,36 грн – 2 % від суми боргу за кожен день прострочення, що є платою за користування чужими коштами, та 6 110,32 грн – інфляційні втрати, і прийняла постанову, в якій зазначила таке.

 ОБСТАВИНИ СПРАВИ

16.03.2018 між ТОВ "Астар Оіл" (продавець) та Філією (покупець) укладено договір № 107-Н поставки нафтопродуктів (далі – Договір).

Відповідно до пунктів 3.4, 3.6, 3.7 Договору розрахунок за товар здійснюється покупцем на умовах 100 % попередньої оплати шляхом перерахування коштів на банківський поточний рахунок продавця. Водночас сторони передбачили право продавця відвантажити товар покупцю до отримання 100 % попередньої оплати; партія товару, що була поставлена продавцем покупцю без часткової або повної передоплати, підлягала повній оплаті в термін, що не перевищує 3-х банківських днів від дати поставки.

 За пунктом 5.3 Договору у випадку поставки товару продавцем згідно з пунктом 3.6 цього Договору та неотримання оплати згідно з пунктом 3.7 цього Договору покупець зобов'язується сплатити продавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 2 % від суми боргу за кожен день прострочення, що є платою за користування чужими коштами (відповідно до статті 536 та частини другої статті 625 ЦК України); відсотки сплачуються за весь період прострочення платежу.

На виконання умов Договору ТОВ "Астар Оіл" здійснило поставку, а Філія без зауважень прийняла товар загальною вартістю 119 810,14 грн, що підтверджується підписаними представниками і скріпленими печатками сторін видатковою накладною від 16.03.2018 та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 16.03.2018. За фактом відвантаження товару ТОВ "Астар Оіл" також зареєструвало податкову накладну № 16032018 на суму 119 810,14 грн.

 Оплату отриманого 16.03.2018 від ТОВ "Астар Оіл" товару загальною вартістю 119 810,14 грн відповідач здійснив 22.01.2019, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 3.7 Договору.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.09.2019 позов задоволено. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 рішення суду апеляційної інстанції змінено, позов задоволено частково, стягнено з ПНВК "Інтербізнес" в особі Філії на користь ТОВ "Астар Оіл" суму боргу за користування чужими коштами, інфляційні втрати та судовий збір.

 ОЦІНКА СУДУ

 Аналіз приписів частин другої, третьої статті 692, частини третьої статті 693 ЦК України дає змогу дійти висновку, що на покупця покладено обов'язок сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, а у разі прострочення оплати товару  продавець має право вимагати оплати товару і сплати процентів за користування чужими коштами. Водночас якщо покупець був зобов'язаний здійснити попередню оплату, то на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Отже, законодавцем передбачено стягнення процентів за нездійснену на умовах поставки передоплату за поставлений товар, які відповідно до статті 536 ЦК України визначено як плата за користування чужими коштами.

 Апеляційний суд погодився з доводами відповідача про те, що проценти, передбачені пунктом 5.3 Договору, слід тлумачити як санкцію за невиконання договірних зобов'язань, що є за своєю правовою природою пенею, бо визначена у спосіб розрахунку за один день і передбачена статтею 549 ЦК України. Тому її нарахування обмежується Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" в межах подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

 ОП КГС ВС не погодилася з доводами скаржника про те, що сторони відповідно до положень статей 3, 536, 625, 627 ЦК України можуть визначити інший порядок нарахування розміру процентів річних за користування чужими коштами, зокрема встановити розмір процентів за один день від загальної суми річних процентів, з огляду на таке.

Частиною другою статті 625 ЦК України конкретизовано визначений статтями 536 та 693 цього Кодексу обов'язок покупця сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за незаконне користування чужими коштами з визначенням додаткового зобов'язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

 Зважаючи на таке обмеження законодавця щодо розміру трьох процентів річних, ОП КГС ВС погоджується з тим, що частиною другою статті 625 ЦК України передбачено можливість визначити розмір процентів саме як річних, а не у будь-який інший спосіб, передбачений договором, та обмеження свободи сторін в укладенні договору щодо встановлення іншої методики нарахування процентів за незаконне користування чужими коштами згідно зі статтями 693, 536, 625 ЦК України.

За визначенням поняття неустойки, наданого статтею 549 ЦК України, грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору в разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Отже, проценти за користування чужими коштами, які за умовами пункту 5.3 Договору нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов'язання, за своєю правовою природою, враховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені. З огляду на зазначене колегія 12 Огляд судової практики КГС ВС суддів вважає правильними висновки апеляційного суду про те, що визначені сторонами у пункті 5.3 Договору проценти відповідно до статті 549 ЦК України є пенею.

 ОП КГС ВС звертає увагу на судову практику Верховного Суду України, викладену в постановах від 01.07.2014 у справі № 3-32гс14 та від 24.12.2013 у справі №3-37гс13. У цих справах сторони передбачили аналогічну юридичну відповідальність, виражену у відсотковому розмірі від суми боргу за поставлений товар за кожен день прострочення. При цьому в обох випадках Верховний Суд України дійшов висновку, що така міра відповідальності є пенею, оскільки за способом обчислення вона визначається за кожний день прострочення.

 Обставини визначення процентів річних у згаданих справах, розглянутих ВСУ, та у справі № 922/3578/18 є подібними, тому ОП КГС ВС не вбачає необхідності відступати від зазначеної правової позиції ВСУ, погоджуючись з нею.

 З огляду на викладене ОП КГС ВС відступила від правової позиції, викладеної у постанові ВС від 15.05.2018 у справі № 922/2213/1,7 про можливість стягнення відсотків річних за кожен день неправомірного користування коштами відповідно до частини другої статті 625 ЦК України

. Апеляційний суд здійснив власний розрахунок пені в межах подвійної облікової ставки НБУ відповідно до пункту 5.3 Договору за період з 22.03.2018 по 19.12.2018 з порушенням приписів частини шостої статті 232 ГК України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

 Колегією суддів ОП КГС ВС здійснено перерахунок пені в межах подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу. Колегія суддів ОП КГС ВС дотримується позиції, що за змістом частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України законодавцем не обмежено права сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими коштами.

 Однак диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме як річних, а не у будь-яким інший спосіб обчислення процентів за умовами договору.

 Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).

Ураховуючи викладене, постановою ОП КГС ВС від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18 змінено постанову Східного апеляційного суду від 23.12.2019 та викладено її мотивувальну частину відповідно до висновків мотивувальної частини постанови ОП КГС ВС; змінено резолютивну частину рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2019.

Детальніше з текстом постанови ОП КГС ВС від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18 можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/89910829.

З текстом окремої думки від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18 можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/89910832.