Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду роз’яснив зміст поняття «стадія продажу майна», наведене в ч. 3 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»

Господарський суд Волинської області ухвалою, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду, у справі № 903/69/18 про банкрутство ТОВ заяву ліквідатора банкрута задовольнив: скасував результати електронних торгів щодо реалізації предмета іпотеки нежитлових приміщень, акт про реалізацію, свідоцтво про придбання майна, рішення реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень, а також витребував це майно в ОСОБА_1.

Судові рішення мотивовані тим, що введений судом мораторій на задоволення вимог кредиторів унеможливлює індивідуальне задоволення боржником вимог кредиторів після порушення справи про банкрутство та визначає спеціальні процедури, які забезпечують пропорційність задоволення вимог кредиторів однієї черги в ході такого провадження. При цьому, спірні нежитлові приміщення на момент відкриття провадження у справі про банкрутство № 903/69/18 не перебували на стадії продажу через зупинення виконання рішення районного суду міста Львова в іншій справі. Крім того, було порушено строк оформлення результатів аукціону та положення ч. 1 ст. 49 Закону України «Про іпотеку», оскільки, всупереч зазначеній нормі, залишення ОСОБА_1 за собою предмету іпотеки відбулося поза межами, встановленого цією нормою, десятиденного терміну з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій та визнав за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові КГС ВС від 31 липня 2019 року у справі № 922/1787/18, з огляду на таке.

Правовий аналіз положень ч. 3 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ст. 49 Закону України «Про іпотеку» свідчить, що зміст поняття «стадія продажу майна» (ч. 3 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») не включає в себе процедуру придбання предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна (ч. 1 ст. 49 Закону України «Про іпотеку»), оскільки правовим наслідком реалізації іпотекодержателем цього права, визначеного ст. 49 Закону України «Про іпотеку», є не продаж йому предмета іпотеки, а припинення забезпеченого іпотекою зобов’язання шляхом заліку вимог в рахунок ціни майна. Отже, у такій ситуації, тобто при придбанні у порядку ст. 49 Закону України «Про іпотеку» предмета іпотеки іпотекодержателем, який є забезпеченим кредитором у справі про банкрутство, жодного прояву засад конкуренції, характерної для продажу майна в розумінні положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», немає.

Таким чином, за встановлених судами обставин у цій справі дія мораторію на задоволення вимог кредиторів поширюється на спірні правовідносини, а дії осіб щодо здійснення переходу права власності на спірне майно до стягувача є такими, що суперечать вимогам законодавства.

З повним текстом постанови Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 14.05.2020р. у справі №903/69/18 можливо ознайомитись за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/89348440.