flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Судова практика

10 березня 2020, 17:45

Квитанція про сплату судового збору, яка не містить інформації про номер справи та дату прийняття судового акта, що оскаржується, не є належним доказом сплати судового збору

Господарський суд задоволив подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника ТОВ до виконання ним фінансових зобов’язань, стягнення з ТОВ на користь кредитора 2 377603, 04 грн.

Апеляційна інстанція  скаргу вказаного керівника ТОВ на ухвалу господарського суду залишила без руху для усунення скаржником її недоліків, а саме:

  • подання протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали доказів на підтвердження направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів  відповідачу листом з описом вкладення;
  • а також заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження з зазначенням інших причин пропуску такого строку та доказів на їх підтвердження;
  • а також оригіналу платіжного доручення на підтвердження факту сплати судового збору за подання апеляційної скарги у передбаченому законом порядку та розмірі.

Суд апеляційної інстанції вказав, що апелянтом до апеляційної скарги додано дублікат квитанції про сплату 1 921, 00 грн. судового збору з призначенням платежу дослівно«Судовий збір, (Державна судова адміністрація України, 050); ОСОБА_1 ", в той час, як вірним призначенням платежу є номер справи та орган, в межах якої подається відповідна скарга, за яку сплачується судовий збір, та дата судового акта, що оскаржується».

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати зазначену ухвалу та винести нове рішення, згідно якого зобов`язати апеляційний господарський суд прийняти апеляційну скаргу до провадження. Свої вимоги, скаржник обґрунтовує тим,, що при його першому зверненні з апеляційною скаргою було прикріплено до скарги читабельний оригінал цієї квитанції про сплату судового збору, який містив такі ж самі дані, як і банківська виписка, яка була надана останній раз, однак суд не зробив зауваження, що квитанція не відповідає вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду скаргу відхилив, залишивши без змін судове рішення і при цьому зазначив наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (ч. 1 ст. 6 згаданого Закону).

Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Положеннями Інструкції встановлено вимоги про заповнення розрахункових документів.

Відповідно до п. 3.1 Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладено в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, який обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Згідно з додатками 2, 8 до Інструкції одним із реквізитів платіжного доручення є «Призначення платежу», який заповнюється з урахуванням вимог, установлених главою 3 Інструкції.

Положеннями п. 3.8. Інструкції визначено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, які зазначено в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Необхідними реквізитами ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, у межах якої подається відповідна скарга, та дата судового акта, що оскаржується.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів  Касаційного господарського суду від 13 лютого 2020 року у справі № 910/4557/18 можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/