Особливості касаційного оскарження судових рішень у справах про банкрутство після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства.

Право на касаційне оскарження судових рішень – це право на порушення функціональної діяльності суду касаційної інстанції з перевірки правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Таким правом наділені сторони та учасники у справі про банкрутство, які реалізують його заявленням вимоги, що втілена у процесуальну форму – письмову касаційну скаргу.

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, визначених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження, про що роз'яснено Конституційним Судом України у рішенні від 25.04.2012 № 11-рп/2012.

Особливість касаційного провадження у справах про банкрутство полягає передусім у специфічних об'єктах оскарження. Тому, вирішуючи питання щодо можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у справах про банкрутство, слід враховувати таке.

Відповідно до частини шостої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому ГПК України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Наведена норма та низка інших норм ГПК України потребують невідкладних змін, враховуючи, що 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі – КзПБ), пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень якого унормовано, що з дня введення його в дію Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі – Закон про банкрутство) втрачає чинність.

У свою чергу, згідно з частиною першою статті 2 КзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Отже, реалізація права на касаційне оскарження судових рішень у справі про банкрутство відбувається за правилами і в порядку, передбаченими главою 2 «Касаційне провадження» розділу IV «Перегляд судових рішень» ГПК України, з урахуванням особливостей оскарження судових рішень у справі про банкрутство, визначених КзПБ.

Слід зазначити, що умови прийнятності касаційної скарги встановлені главою 2 «Касаційне провадження» розділу IV «Перегляд судових рішень» ГПК України (залишення без руху, повернення, відмова у відкритті чи відкриття касаційного провадження), які мають універсальний характер для будь-якої форми господарського судочинства, не зазнали змін у зв’язку з введенням в дію КзПБ.

Натомість новелами КзПБ є інше, ніж передбачене Законом про банкрутство, врегулювання особливостей оскарження судових рішень у процедурі банкрутства та розгляду спорів, у яких однією зі сторін є боржник.

Законодавцем у статті 9 КзПБ встановлено особливості застосування правил оскарження судових рішень, що ухвалюються місцевими та апеляційними господарськими судами в процесі провадження у справі про банкрутство (основне провадження).

Абзацом першим частини третьої статті 9 КзПБ регламентовано, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство; ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів; ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство; постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Наведений перелік судових рішень, на які не поширюється обмеження щодо їх оскарження у касаційному порядку, є вичерпним. Тому наслідком подання касаційної скарги на інше судове рішення, ухвалене у справі про банкрутство, є відмова в її прийнятті на підставі частини третьої статті 9 КзПБ та пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України у зв’язку з тим, що касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.