Постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2014 року у справі № 5004/1344/12 скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 року та залишено в силі рішення господарського суду Волинської області від 03.06.2013 року.
Вказаним рішенням господарського суду Волинської області задоволено позов заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області до приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Волинської обласної державної адміністрації, Управління Волинської єпархії Української православної церкви Київського патріархату про зобов'язання звільнити орендоване державне майно та стягнення 152 430,48 грн. неустойки.
Рішення мотивоване наступним:
05.01.1998 року між відділом охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури Волинської облдержадміністрації та приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" був укладений охоронно-орендний договір на використання пам'ятки архітектури. Відповідно до п.1 договору в оренду передано пам'ятник архітектури-келії монастиря бернардинів загальною площею 105,3 кв.м., що знаходяться в м. Луцьку по пр. Волі, 2. Пунктом 3 договору строк оренди визначено з 05.01.1998 року по 01.01.2013 року.
14.05.2009 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області та ПП "ВКФ "Домінанта" укладено додатковий договір оренди державного нерухомого майна №14 ДУ, яким охоронно-орендний договір викладено в новій редакції.
Згідно п. 10.1 додаткового договору строк оренди встановлено - до 30.04.2012 року.
Пунктом 10.4 додаткового договору передбачено, що у разі відсутності протягом місяця після закінчення терміну дії заяви однієї з сторін про його припинення або зміну він вважається продовженим на аналогічний термін.
Листом від 04.10.2012 року № 5691/46/2-12 Волинська обласна державна адміністрація повідомила регіональне відділення Фонду держмайна України по Волинській області, що не дає згоду на оренду приміщень келії монастиря бернардинів площею 105,3кв.м., що знаходиться в м. Луцьку по пр. Волі, 2 ПП ВКФ "Домінанта".
Оцінюючи листи позивача про припинення дії вказаного вище договору (лист від 04.05.2012р. №11-04-721 та повторний лист від 21.05.2012р. №11-04-816), суд відзначив, що такі у відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 764 ЦК України, ч. 4 ст. 284 ГК України, засвідчують факт відсутності у орендодавця наміру продовжувати з орендарем договірні відносини та поновлювати дію додаткового договору оренди державного нерухомого майна №14ДУ від 14.05.2009р. При цьому, наведені норми чинного законодавства України не ставлять в залежність можливість реалізації волевиявлення будь-якої зі сторін договору оренди майна щодо припинення дії договору від будь-яких інших факторів та дотримання процедур, за винятком лише вчинення відповідної заяви стороною договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.
Скасовуючи рішення господарського суду Волинської області, суд апеляційної інстанції зауважив, що згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15.12.2009 року № 1759-VI встановлено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до п'яти років з дня укладання, якщо орендар не пропонує менший термін.
Таким чином, Законом в імперативному порядку продовжено строк дії договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва до п'яти років.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на те, що орендар виявив бажання зменшити строк дії додаткового договору оренди від 14.05.2009 р. № 14 ДУ, тоді як наявні матеріалах справи докази свідчать про те, що відповідач наполягав на продовженні його дії, відтак, з урахуванням вказівок законодавця, строк дії останнього закінчується 14.05.2014 року.
Вищий господарський суд України, скасовуючи постанову апеляційної інстанції та залишаючи без змін рішення господарського суду Волинської області, зазначив, що суд касаційної інстанції вважає неможливим автоматичне продовження договорів оренди державного та комунального майна через невизначеність конкретного строку, на який у кожному окремому випадку продовжується договір оренди, істотною умовою якого є строк дії договору та надання орендареві права волевиявлення на продовження такого договору.
Виходячи із аналізу законодавчих положень, які обумовлюють термін дії договору оренди не менше п'яти років, зазначений термін відноситься до договорів оренди, укладених вперше.
Судами попередніх інстанцій не встановлено внесення за погодженням сторін змін до додаткового договору оренди державного нерухомого майна № 14 ДУ від 14.05.2009 або звернення орендаря із відповідним позовом до суду.
_03_03.png)
