80 років на сторожі закону!

 Скільки існує світ – стільки ж існує і суд. Звичайно, як і суспільство, він пройшов свої етапи становлення та видозмінення: від вождя племені, який вирішував спірні питання між його членами до розвиненої та розгалуженої повноцінної гілки влади.

Цьогоріч Господарський суд Волинської області, як і, в принципі, інші суди нашого регіону, святкує 80 років від дня свого створення. Тоді, у далекому 1939 р., коли територія Західної України приєдналася до СССР та з утворенням окремої територіальної одиниці – Волинської області, виникла потреба у створенні судової системи.

16 грудня 1939 р. тодішній уряд – Рада Народних Комісарів УРСР – видав постанову про утворення Державного арбітражу при Волинському облвиконкомі. Це був розпорядчий адміністративний орган, який розглядав спори, пов’язані з недопоставками, розрахунками за поставлену продукцію, товари, надані послуги, поставками неякісної продукції тощо.

На той час арбітраж був не вельми авторитетною інституцією і виступав лише як звичайний підрозділ при облвиконкомі. Цікаво, що вже тоді дотримувалися принципів ґендерної рівності, адже, згідно архівних даних, першим головним державним арбітром була призначена жінка – Євгенія Кіріна, яка очолювала цю структуру до початку війни, котра знову зруйнувала мирне життя на світанку 22 червня 1941 р.

Документальні відомості про роботу та штат працівників Держарбітражу при Волинському облвиконкомі 1941-1944 рр. відсутні, тож, очевидно, на період війни новостворена структура припинила свою діяльність.

У 1945 р. роботу арбітражу було поновлено, а головним арбітром затверджено Анатолія Макотеру, який здобув блискучу юридичну освіту в найстарішому навчальному закладі Європи – університеті у м. Вільно (нині – столиця Литви Вільнюс). У той час штат працівників налічував лише п’ять чоловік: головний арбітр, помічник головного арбітра, арбітр, секретар-машиніст та кур’єр.

Працюючи в системі виконавчої влади, Держарбітраж не лише вирішував господарські спори, а й регулярно проводив роботу, спрямовану на боротьбу з недоліками в діяльності підприємств і організацій. Він на тільки накладав передбачені законом майнові санкції, але й проводив юридичні консультації, надавав роз’яснення основ законодавства, брав участь у нарадах.

Зі збільшенням обсягів роботи росла і кількість працівників.

Із появою та розвитком в господарській сфері ринкових відносин на межі 1980-1990-х рр. виникла необхідність перебудови органу Держарбітражу та надання йому повноважень і атрибутів, властивих судовій владі.

Тож із моменту проголошення Декларації «Про державний суверенітет України» одним із перших заходів тодішньої влади, спрямованих на впровадження ринкових відносин, було створення арбітражних судів.

4 червня 1991 р. Верховна Рада України ухвалила Закон «Про арбітражний суд», відповідно до якого арбітражним судам було надано статус органів судової влади і покладено на них відповідальність за здійснення правосуддя у господарських правовідносинах. Тобто, арбітражний суд став самостійною, незалежною судовою інституцією.

В результаті економічних перетворень Арбітражним судом Волинської області почали розглядатися справи, пов’язані із забезпеченням виконання договірних зобов’язань (таких, зокрема, як застава, гарантія, страхування). Новими та актуальними були спори, що виникали в результаті вексельного обігу, приватизації майна, оренди землі, обігу цінних паперів, проведення аукціонів тощо. З 1992 р в Арбітражному суді Волинської області почала формуватися судова практика застосування законодавства про банкрутство.

Цікаво, що першу в історії суду справу про банкрутство розглядав нинішній голова Господарського суду Волинської області Микола Шум.

«Це була справа про банкрутство комерційної фірми, яка взяла в банку значний кредит. Такого в університеті ми точно не вчили. Тож з нами ділилися досвідом німецькі, американські судді. Зрештою, я очолив колегію з розгляду справ про банкрутство», – пригадує Микола Сергійович далекий липень 1992 р.

Десятирічний досвід діяльності арбітражних судів показав, що їх робота потребує змін та вдосконалення. Тож у процесі проведення малої судової реформи у 2001 р було прийнято ряд відповідних законів.

Цього ж року, відповідно до Закону України «Про господарський суд», Арбітражний суд Волинської області було реорганізовано в Господарський суд Волинської області та внаслідок утворення в системі нової ланки – апеляційних господарських судів – віднесено до Львівського апеляційного округу.

Миколу Шума на посаду голови Господарського суду Волинської області Вища рада юстиції призначила 16 жовтня 2012 р. З тих пір, зі зміною законодавства, він ще двічі обирався на цю посаду колективом суддів. Тож на сьогодні у Миколи Сергійовича за плечима сім років головування та 30 –загальносуддівського стажу.

Про свій колектив голова суду відзивається з теплотою та гордістю:

«У Господарського суду Волинської області одні з найкращих показників якості розгляду справ серед судів України. Судді працюють досвідчені, є і молоді, але вони нічим не поступаються старшим колегам. У більшості за плечима – по 20 років роботи і більше. Окремо хотів би відзначити помічників суддів. Це такі молоді хлопці й дівчата, у руках яких робота горить. Я пишаюся нашим колективом, з цими людьми я спокійно пішов би у розвідку».

Варто додати, що за останні п’ять років Господарським судом Волинської області було розглянуто майже 14 тис. заяв, що поповнило державний бюджет на 50 млн грн.

Загалом у структурі працює понад 80 чоловік.

Кожного дня ці люди стикаються з сотнями «правд» та вишукують в них ту, яка є справжньою, стоять на сторожі Закону, формують міцний скелет суспільства, який складається з чесності, законності і права. Їх робота не завжди помітна для оточуючих, але для тих, хто входить до цього храму правосуддя, вони стають останньою «соломинкою» у пошуку Справедливості.

Вони ті, хто серед чужого болю і образ намагається віднайти істину.

Ольга КОНОНЧУК. (ВОЛИНСЬКА газета)