flag Судова влада України

Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Cтягнення збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди

06 вересня 2019, 14:25

В ЦК України міститься визначення поняття збитків, яке і покладається в основу дослідження його змісту. Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є

     1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

     2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) .

     При розгляді справ суд виходить з того, що ЦК України закріплено загальний принцип повного відшкодування збитків, що випливає з ч. 3 ст. 22, котрою визначено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі Згідно з  частиною 2 ст. 217 ГК України відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під яким розуміються заходи впливу на порушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні або правові наслідки.

     Збитки, як правило, не є санкцією зазделегіть визначеного розміру, їх відшкодування передбачено на випадок будь-якого господарського правопорушення, якщо інше не передбачено законом. Головне - це те, щоб у результаті правопорушення  у потерпілого суб’єкта дійсно виникли збитки. При чому обов’язок їх відшкодування настає не тільки у разі невиконання різних договірних зобов’язань, а й при порушенні (обмеженні) державними органами й іншими учасниками господарських відносин прав власності чи інших майнових прав, що  охороняються законом, інших порушень прав та законних інтересів суб’єктів господарювання. Із змісту ч.1 ст.224 ГК України випливає, що право на відшкодування збитків – один з основоположних принципів господарсько-правової відповідальності.

     Під відшкодуванням збитків у повному обсязі слід розуміти відшкодування потерпілому всієї вартості усіх видів збитків, передбачених законом та договором. Тобто, повинні відшкодовуватися у повному розмірі як реальні збитки, так і упущена вигода, передбачені в ч. 2 ст. 22 ЦК України

     Таким чином, під відшкодуванням збитків не у повному обсязі необхідно розуміти звільнення порушника за законом або договором від обов’язку відшкодовувати кредиторові будь-який із складових елементів збитків, перерахованих у ст. 22 ЦК України, певним їх граничним розміром чи іншим прямим чи опосередкованим способом.

     Виходячи з аналізу правозастосовної практики, при розгляді господарськими судами відповідної категорії спорів береться до уваги наступне .

  1. ЦК України закріплює як загальне правило відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, у повному розмірі, якщо інше не встановлено договором або законом.
  2. Якщо нормами, що регулюють той чи інший вид договірного зобов’язання встановлено, що за порушення договору відшкодовуються збитки, то таке відшкодування має здійснюватися у повному розмірі, якщо інше не встановлено договором.
  3. Якщо нормами ЦК чи іншого закону, що регулюють той чи інший вид договірного зобов’язання, взагалі не передбачено за його порушення відшкодування збитків, необхідно керуватися загальними положеннями зобов’язального права, які закріплюють принцип відшкодування збитків у повному обсязі.

     При цьому не слід змішувати поняття збитків і шкоди. Остання може бути матеріальною і нематеріальною. Збитки є матеріальною шкодою, яка характеризується зовнішніми (фізичними) та  внутрішніми (якісними) змінами майнової бази суб’єкта господарювання. Тому збитки в господарських відносинах – це завжди вартісний (грошовий) вираз майнової шкоди, завданої протиправними діями (бездіяльністью) одного учасника таких відносин іншому.

     Інакше кажучи, це дійсний і об’єктивний  факт, що існує незалежно від правової оцінки і від того, підлягають чи не підлягають за законом збитки відшкодуванню.

     Відшкодуванню шкоди присвячена Гл. 82 ЦК України . Згідно зі ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини .

     Загальними умовами відповідальності за завдану шкоду є: - наявність шкоди. За відсутності цього не виникають і самі деліктні зобов’язання. Наявність шкоди і її розміри доводить потерпілий ;

- протиправність дій того, хто завдав шкоду.

     За загальним правилом, шкода, заподіяна правомірними діями, відшкодуванню не підлягає, якщо інше не встановлене законом (до таких винятків відноситься, наприклад, відшкодування шкоди, заподіяної в стані крайньої необхідності); причинний зв’язок між протиправними діями правопорушника і шкодою, яка виникла. Для виникнення деліктних зобов’язань необхідний безпосередній причинний зв’язок між цими явищами, тобто протиправні дії повинні породжувати шкідливий результат ;- вина, того, хто завдав шкоду.

     При цьому закон виходить із презумпції вини того, хто завдав шкоди. Якщо потерпілий довів наявність шкоди, то той, хто завдав її, повинен довести протилежне - відсутність своєї  вини.

     Суд виходить з положень ст.74 ГПК України відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона  посилається , як на підставу своїх вимог або заперечень.

 

Заступник голови  Господарського суду

Волинської області                                                                  В.А. Войціховський