Спір між фізичними особами в тому числі самозайнятими, зокрема, за участі арбітражного керуючого, підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства

29 травня 2019 року Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 06.04.2018р. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 29.05.2018р. у цивільній справі № 701/281/18-ц за позовом ОСОБА_1 до арбітражного керуючого ОСОБА_2, треті особи: Товарна біржа «Універсальна товарно-сировинна біржа», ЦНАП Маньківської РДА Черкаської області, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, в якій засвідчила наступне:

Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки виник між юридичною особою та ФОП щодо здійснення господарської діяльності.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна виходячи з таких міркувань.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина перша статті 3 Господарського кодексу України).

Суб`єкти господарювання підлягають державній реєстрації відповідно до цього Кодексу та закону (ч. 2 ст. 19 ГК України). Суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації відповідно як юридична особа чи ФОП у порядку, визначеному законом (ч. 1 ст. 58 ГК України).

Оскільки для кваліфікації діяльності як господарської необхідним є, зокрема, встановлення факту її здійснення суб`єктами господарювання, а для набуття статусу останніх необхідною є їх державна реєстрація, висновки судів про те, що спір між сторонами виник щодо здійснення господарської діяльності, є необґрунтованими.

Разом з тим з позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду як фізична особа за захистом порушеного права власності, просила крім іншого визнати за нею право власності на нерухоме майно.

Крім того, позивачкою заявлено позовні вимоги до арбітражного керуючого ОСОБА_2, оскільки ТОВ «Мир» у зв`язку з банкрутством ліквідовано у 2007 році. Арбітражний керуючий за правовим статусом є самозайнятою фізичною особою, яка призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України. Тобто за суб`єктним складом сторони у справі є фізичними особами.

Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про розгляд справи в порядку господарського судочинства.

Таким чином, зважаючи на суб`єктний склад спору, предмет позову та характер спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

З повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №701/281/18-ц від 29.05.2019 року можливо ознайомитись за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82188546.

За повідомленням голови суду Шума Миколи Сергійовича