Шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на правовій підставі керував автомобілем, що перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього автомобіля, а не водієм. Якщо шкода заподіяна суб'єкту господа

Велика Палата Верховного Суду розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 29 травня 2017 року у цивільній справі за позовом ПрАТ «Київський страховий дім» до Приватного підприємства «Потенціал-Луганськ», Особи 1 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, в порядку регресу.

За результатами розгляду заяви зазначено:

Суди попередніх інстанцій встановили, що на час ДТП законним володільцем автомобіля Номер 1, 2005 року випуску, номерний знак Номер 2 було саме ПП «Потенціал-Луганськ», на виконання договірних зобов'язань з яким і діяв позивач, здійснюючи виплату страхового відшкодування на користь страховика потерпілої сторони - ПрАТ «CK «АХА Страхування».

Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року (справа № 6-108цс13).

Суди правильно вважали, що спір між двома суб'єктами господарювання повинен вирішуватися за правилами іншого виду судочинства (господарського), оскільки солідарне стягнення страхового відшкодування в порядку регресу з відповідачів за встановлених судом обставин є неможливим.

З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок апеляційного суду про наявність підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 205 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій), для закриття провадження у справі в частині позовних вимог ПрАТ «Київський страховий дім» до ПП «Потенціал-Луганськ», адже спір між юридичними особами не може розглядатися в порядку цивільного судочинства та підлягає розгляду за правилами господарського процесуального закону.

            Детальніше із текстом постанови Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.nov.ua/Review/78470372.

За повідомленням голови суду Шума Миколи Сергійовича.