Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не зобов’язує заявника (ні кредитора, ні боржника) при поданні заяви про порушення справи про банкрутство доводити факт неплатоспроможності

У випадку звернення боржника з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство на підставі частини п'ятої статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", подання ним доказів наявності судового рішення про стягнення коштів та дотримання трьохмісячного строку після відкриття виконавчого провадження не вимагається, (постанова від 10.10.2018 у справі №904/911/18)

Залишаючи без змін ухвалені у справі судові рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ, Верховний Суд вказав на таке.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не зобов’язує заявника (ні кредитора, ні боржника) при поданні заяви про порушення справи про банкрутство доводити факт неплатоспроможності, а зобов’язує лише подати певні документи, які можуть тією чи іншою мірою свідчити про вірогідність неплатоспроможності.

При цьому, частиною третьої статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом .

Отже, згідно цієї норми, у випадку звернення до суду з заявою про порушення справи про банкрутство саме за загальною процедурою, виникає обов'язок надати докази того, що сума безспірних до боржника вимог сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Вимоги до заяви кредитора і боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство за загальною процедурою визначені статтею 11 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, обов’язок у боржника звернутись з заявою про порушення справи про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності відповідно до імперативної вимоги частини п'ятої статті 11 Закону виникає незалежно від того, чи виносились судові рішення про стягнення з боржника коштів, та чи порушувалось щодо боржника виконавче провадження. З цього випливає, що боржник не повинен додавати до своєї заяви такі документи.

Відповідно статті 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у підготовчому засіданні, якщо справа відкривається за загальною процедурою, господарський суд перевіряє обґрунтованість вимог до боржника, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження, з’ясовує ознаки неплатоспроможності боржника, а якщо справа відкривається за частиною п'ятою статті 11 Закону, з'ясовуються ознаки загрози неплатоспроможності боржника.

Разом з тим, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить чіткої вказівки на необхідність подання боржником, який звертається з заявою про порушення справи про банкрутство у зв'язку з загрозою його неплатоспроможності, доказів наявності безспірних вимог у розумінні частини третьої статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, системний аналіз наведених вище положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дає підстави для висновку, що ні наявності судового рішення про стягнення коштів, ні дотримання трьохмісячного строку після відкриття виконавчого провадження від боржника, у випадку його звернення з заявою про порушення справи про банкрутство на підставі частини п'ятої статті 11 Закону, не вимагається.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 904/911/18 можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/.

За повідомленням заступника голови суду Войціховського Віталія Антоновича