Спеціальний строк давності для звернення податкової інспекції до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу

Скасовуючи ухвалені у справі судові рішення в частині розгляду в ліквідаційній процедурі спірних грошових вимог органу ДФС та передаючи справу на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суду у зазначеній частині, Верховний Суд вказав на таке.

Під час розгляду кредиторських вимог, заявлених до боржника у певній судовій процедурі банкрутства (розпорядження майном, санація, ліквідаційна процедура) господарському суду, слід з'ясувати правову природу таких вимог як конкурсних чи поточних, надати правову оцінку доказам, поданим спірним кредитором на підтвердження його грошових вимог до боржника, перевірити дійсність заявлених вимог та з огляду на встановлене дійти висновку про наявність підстав для їх визнання та включення до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості.

Положеннями ч. 1.1. ст. 1 ПК України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Ст. 41 ПК України органи державної фіскальної служби віднесено до переліку контролюючих органів, що здійснюють від імені держави функції контролю за своєчасністю і правильністю сплати суб'єктами господарювання податків і зборів, зокрема, шляхом проведення документальних невиїзних перевірок платників податків відповідно до ст. 78 ПК України.

Положеннями ст. 46 ПК України на платників податків покладено обов'язок з подання податкових декларацій контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі яких здійснюється нарахування (сплата) податкового зобов'язання. У разі невиконання платником податків обов'язку щодо подання податкової звітності контролюючий орган в силу ч. 102.1. ст. 102 ПК України має право провести податкову перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених ПК України, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

При цьому, ч. 102.4. ст. 102 ПК України законодавцем встановлено граничний строк давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу, нарахованого платнику податків за результатами проведення його податкової перевірки та/або самостійно визначеного платником податків у податковій декларації, у 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Отже, податковим законодавством передбачено спеціальний строк давності для звернення податкової інспекції до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу, який застосовується імперативно (в силу закону), на відміну від визначеної ст. 256 ЦК України позовної давності, наслідки спливу якої застосовуються лише за заявою сторони спору згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України. При цьому, визначений ч. 6 ст. 232 ГК України строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання господарського зобов'язання не застосовується у правовідносинах щодо сплати податкових зобов'язань, оскільки є загальною нормою відносно спеціальних положень ПК України, що визначають порядок застосування штрафних санкцій до платників податків, які прострочили сплату податкових платежів.

Виходячи з положень ст. 57, 58 ПК України, грошові зобов'язання суб'єкта господарювання щодо сплати податкових платежів, визначених контролюючим органом в ході податкової перевірки, виникають з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення із зазначенням суми грошового зобов'язання, що підлягає сплаті, та граничних строків його сплати або по завершенню оскарження в адміністративних судах такого рішення з набранням сили відповідного судового рішення. При цьому, у разі визначення платником податків суми податкового зобов'язання у податковій декларації, податковий борг вважається узгодженим та підлягає оплаті платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розглядаючи в ліквідаційній процедурі додатково заявлені ініціюючим кредитором грошові вимоги до боржника як платника податків, суд першої інстанції не дослідив структури кредиторських вимог податкової інспекції, періоду їх виникнення та не надав оцінки первинним документам, поданим контролюючим органом на підтвердження його грошових вимог до боржника за податковими зобов'язаннями щодо сплати штрафних санкцій, на предмет їх належності та достатності як доказів у справі.

В порушення вимог ст.ст. 34, 43, 101 ГПК України в редакції до 15.12.2017, суд апеляційної інстанції розглядаючи грошові вимоги податкової інспекції до боржника-платника податків, заявлених на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведення податкових перевірок боржника, та податкових декларацій, поданих боржником самостійно, не перевірив дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який ч. 102.4. ст. 102 ПК України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним, хоча й зазначив про застосування до спірних правовідносин згідно з частиною 5.2. ст. 5 ПК України спеціальних норм ст. 102 ПК України про давність стягнення податкового боргу поряд із загальними приписами ч. 6 ст. 232 ГК України щодо строку нарахування пені за невиконання грошового зобов'язання.

Відповідна правова позиція наведена Верховним Судом в постанові від  06 вересня 2018 року у справі №903/984/16 -  http://reyestr.court.gov.ua/Review/76813723

За повідомленням заступника голови суду Войціховського Віталія Антоновича