Відсутність державної реєстрації договорів оренди не припиняє правовідносин за раніше укладеними такими договорами оренди земельних часток (паїв)

Системний аналіз п.17 Перехідних положень Земельного кодексу України та ч.2 Перехідних положень Закону України  «Про оренду землі» свідчить, що після виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок в натурі та отримання ними державних актів на право власності на землю відповідні сертифікати на земельну частку (пай) є недійсними. У той же час факт оформлення державного акта на право власності на землю дію раніше укладених їх власниками договорів оренди земельних паїв автоматично не припиняє, а такі договори підлягають переукладенню. Отже, припинення дії договорів оренди земельних паїв має місце тільки після їх переукладення відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або з підстав, передбачених ст.31 Закону України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, сама по собі обставина підписання між відповідачем та власниками державних актів на право власності на землю договорів оренди конкретних земельних ділянок, за відсутності державної реєстрації таких правочинів, не припиняє правовідносин за раніше укладеними такими орендодавцями договорами оренди земельних часток (паїв), що узгоджується з ч.2 Перехідних положень Закону України «Про оренду землі».

Відповідна правова позиція наведена ВС КГС в постанові від  19.03.2018 у справі №924/468/14-   http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72822945               

За  повідомленням заступника голови суду Войціховського Віталія Антоновича.