Процесуальне право про надання відповідних заяв кредиторів у справі про банкрутство

Забезпечені кредитори набувають статусу учасника провадження у справі про банкрутство з моменту порушення такого провадження, а відтак, набувають і процесуальне право на подання відповідних заяв у справі

Скасовуючи ухвалені у справі судові рішення щодо відмови Банку у прийнятті заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства з правленням справи в скасованій частині на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд виходив з такого.

Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях дійшли висновку про те, що ст. 20 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» надає право на подання заяв про визнання недійсним правочинів (договорів) виключно арбітражному керуючому та конкурсному кредитору, вимоги якого визнані судом; оскільки на час подання та розгляду заяви кредиторські вимоги банку у встановленому Законом порядку не були розглянуті та визнані, то право на подання такої заяви у скаржника не виникло і заяву подано передчасно.

Верховний Суд зазначив, що сукупний аналіз положень ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також положень ч.2 ст.33 ЗУ «Про іпотеку» дають підстави вважати, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство права забезпеченого кредитора можуть вважатися порушеними, оскільки після порушення  провадження справи про банкрутство пред’явлення забезпечення кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, предбаченому ЗУ  «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та в межах провадження по справі про банкрутство, тому забезпечені кредитори набувають статусу учасника провадження у справі про банкрутство і процесуальне право на подання відповідних заяв у справі (аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 17.04 у справі №904/6950/17 та від 13.06.2018 у справі №914/355/17.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що доводи, викладені у касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження, а висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, зроблені без з’ясування всіх істотних обставин справи, тому прийняті у справі ухвала та постанова підлягають скасуванню,  а справа в цій частині підлягає передачі до суду першої інстанції на новий розгляд.

Відповідна правова позиція наведена ВС в постанові від  16.08.2018 у справі №916/1950/16-http://www.reyestr.court.gov.uпa/Review/76000729 

З повідомленням заступника голови суду Войціховського Віталія Антоновича.