Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав

Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду розглядаючи спір від 19.03.2018 по справі №924/468/14, про стягнення 267 538,67 грн. шкоди, завданої самовільним зайняттям земельних ділянок, погоджується з викладеним  висновком суду апеляційної інстанції, що орендарем спірної землі був саме позивач, оскільки договори оренди земельних часток (паїв) між власниками земельних паїв та ТОВ  свою дію на той момент ще не припинили.

Позивач уклав договори оренди з власниками сертифікатів на право на земельні частки (паї). Вказані сертифікати були дійсними до моменту виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок та отримання їх власниками державних актів на право власності на землю.  

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Також статтею 210 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

 У той же час припинення дії договорів оренди земельних паїв має місце тільки після виникнення в орендаря конкретних земельних ділянок права оренди внаслідок державної реєстрації відповідних правочинів, укладених з власниками земельних ділянок (стаття 125 Земельного кодексу України та стаття 210 Цивільного кодексу України).

Отже, сама по собі обставина підписання між відповідачем та власниками державних актів на право власності на землю договорів оренди конкретних земельних ділянок, за відсутності державної реєстрації таких правочинів, не припиняє правовідносин за раніше укладеними такими орендодавцями договорами оренди земельних часток (паїв), що узгоджується з частиною 2 Перехідних положень Закону України "Про оренду землі". Встановлені у справі обставини свідчать, що на момент складення актів обстеження земельних ділянок (10.09.2013) державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок між відповідачем та власниками цих ділянок здійснено не було, тобто відповідач права оренди землі у встановленому законом порядку не набув.

Відповідна правова позиція наведена Верховним Судом в постанові від 17 травня 2018 року у справі №924/468/14 -  http://reyestr.court.gov.ua/Review/74330018

За повідомленням заступника голови суду Войціховського Віталія Антоновича