Визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим з'ясувати його актив і пасив та порівняти дані обох величин.

Верховний Суд залишаючи без змін ухвалені у справі судові рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, ВС керувався тим, що ст. 1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначає банкрутство - як визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Згідно з ч. 4 ст. 205 ГК України у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.

За положеннями ч. 1 ст. 209 ГК України у разі нездатності суб'єкта підприємництва після настання встановленого строку виконати свої грошові зобов'язання перед іншими особами, територіальною громадою або державою інакше як через відновлення його платоспроможності цей суб'єкт (боржник) відповідно до ч. 4 ст. 205 цього Кодексу визнається неспроможним.

Таким чином, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим з'ясувати його актив і пасив та співставити дані обох величин. Рішення суду не може ґрунтуватись лише на клопотанні комітету кредиторів.

Порівняння пасиву та активу боржника повинно відбуватися виключно у період до винесення постанови про визнання банкрутом, тому суд у підсумковому засіданні повинен перевірити наявність непогашених, визнаних судом грошових вимог кредиторів; перевищення грошових зобов'язань боржника над його майном (пасиву над активом, порівнявши відомості обох величин та встановивши недостатність майна для задоволення вимог кредиторів (неспроможність); незадовільний результат застосування заходів фінансового оздоровлення боржника.

Врахувавши, що господарському суду не надано погодженого заставним кредитором і схваленого комітетом кредиторів плану санації Боржника, кредиторами (комітетом кредиторів) підтримано пропозицію про введення процедури ліквідації боржника, не встановлено можливості задоволення вимог кредиторів інакше, ніж через ліквідаційну процедуру, ВС визнав обґрунтованими висновки господарських судів попередніх інстанцій про припинення процедури санації боржника та визнання боржника банкрутом.

Відповідна правова позиція наведена Верховним Судом в постанові від  17 травня 2018 року у справі №916/4932/15 -  http://reyestr.court.gov.ua/Review/74330018

За повідомленням заступника голови суду Войціховського Віталія Антоновича