Спростування майнових дій боржника у справі про банкрутство та невизнання акту звірки взаєморозрахунків, як майнової дії боржника.

Звертатись до господарського суд з заявою про визнання  недійсними договорів у відповідності з приписами частини першої статті Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мають право виключно  арбітражний  керуючий чи конкурсний  кредитор, а не заставний кредитор.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора.

З аналізу положень зазначеної норми, можна дійти до висновку про те, що право на подання заяв про визнання недійсними правочинів або визнання недійсними дій боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство у межах провадження у справі про банкрутство має арбітражний керуючий та конкурсний кредитор.

Скасовуючи прийняті по справі  судові рішення, Верховний Су відзначив, що господарські суди  попередніх інстанцій при розгляді заяви Банку  про визнання недійсними договору про передачу прав на знак для товарів та послуг не встановили  відповідність заявника-Банку приписами частини першої статті Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідна правова позиція наведена Верховним Судом в постанові від  05 квітня 2018 року у справі №922/2610/15 -  http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73335216

Акт звірки взаєморозрахунків про  спростування якого заявлена вимога в порядку ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  не вважається майновою дією, оскільки його складання не спричинило відчуження майна боржника, прийняття ним обов’язків без відповідних майнових дій іншої сторони, відмови від власних майнових вимог і тому подібне.

Залишаючи без змін прийняті по справі судові рішення, якими відмовлено в задоволенні заяви ініціюючого кредитора про спростування майнових дій боржника(акту звірки взаєморозрахунків, підписаного боржником і кредитором – банком), Верховний Суд виходив з наступного .

Під майновими діями боржника, в контексті ст. ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", слід розуміти юридичні дії, які є підставою для виникнення, зміни, припинення правовідносин, зокрема виконання боржником зобов'язань за вже укладеним до початку відповідного року правочином (договором) на шкоду власним інтересам або інтересам інших кредиторів, виконання зобов'язання раніше встановленого строку (терміну), відмови від власних майнових вимог, сплати коштів кредитору або прийняття майна в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна, тощо.

Відповідно, під спростуванням майнових дій, слід розуміти оспорювання фактичних даних чи обставин, які визначають правомірність майнових дій боржника щодо розпорядження майном боржника на підставі рішень боржника, які не відповідають законодавству та/або компетенції  службових осіб боржника або його органів або вчинені без достатніх підстав.

Спростовано може бути не будь-які майнові дії боржника, а лише ті, які відповідають ознакам, встановленим ч.1 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, Вищий господарський суд України у постанові прийнятій у даній справі, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, зауважив на тому, що підписання боржником і кредитором-банком акту звірки взаєморозрахунків   не є майновою дією в розумні приписів ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", адже, в цьому випадку, є похідним доказом, що підтверджує заборгованість за кредитним договором .

Врахувавши вищенаведені положення чинного законодавства, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що акт звірки взаєморозрахунків від 23.07.2012, про спростування якого заявлено вимоги, не є майновою дією, оскільки його складення не потягло відчуження майна боржника, прийняття ним зобов'язань без відповідних майнових дій іншої сторони, відмови від власних майнових вимог, тощо.

Відповідна правова позиція наведена Верховним Судом в постанові від  05 квітня 2018 року у справі №910/9004/13 -  http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73335216

За повідомленням заступника голови суду Войціховського Віталія Антоновича