"Про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню" суддя Філатова С.Т.

     На сьогоднішній день почастішали випадки звернення осіб до господарського суду із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню з посиланням на перерахування боржником коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

     Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст.117 ГПК України, господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

     Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

     Пленум Вищого господарського суду України в п. 3.3 постанови № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" та чисельних постановах по справах висловив правову позицію, де зазначив, що частина 4 ст.117 ГПК України встановлює вичерпний перелік підстав визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, а саме: у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин - господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Іншими причинами є, зокрема, скасування чи зміна в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково.

     При цьому, із заяв, що надходять до суду, вбачається, що заявниками неправильно тлумачиться положення ч. 4 ст. 117 ГПК України в частині підстав визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, як з причин добровільного виконання, так і з інших причин, оскільки  під іншими причинами в цьому випадку слід розуміти зміну або скасування судових актів, або їх перегляд за нововиявленими обставинами.

     Що стосується добровільного (самостійного) виконання, то воно мало бути вчинене до видання наказу або до початку  виконавчого провадження, оскільки з початку відкриття виконавчого провадження рішення господарського суду відповідно до приписів  ст.115 ГПК України набрало законної сили та є обов'язковим на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ЗУ "Про виконавче провадження".

     Крім того, варто зазначити, що право боржника самостійно (добровільно) виконати рішення суду у строк до семи днів з моменту винесення постанови передбачалось ст. 25 ЗУ "Про виконавче провадження", що втратив чинність з 05.10.2016р.

     В новій редакції Закону України "Про виконавче провадження" взагалі відсутня процедура добровільної чи самостійної сплати боргу боржником.

     До того ж, ні стара редакція Закону України "Про виконавче провадження", ні нова редакція закону, не передбачали і не передбачають право боржника самостійно перераховувати кошти стягувачу. Встановлено чіткий порядок сплати коштів боржником, згідно з яким сплачені кошти перераховуються на відповідний рахунок виконавчої служби, а не безпосередньо стягувачу.

     В той же час, відповідно до частини четвертої статті 121  ГПК сторони у процесі виконання судового рішення мають право укласти мирову угоду, яка подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової  угоди господарський суд виносить ухвалу.

     За змістом ч. 1 п. 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

         Суддя

         Господарського суду

         Волинської області                                                                Філатова С.Т.