Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Законом України від 4 листопада 2010 року № 2677-VI "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" Закон України "Про виконавче провадження" викладено в новій редакції.
Закон від 4 листопада 2010 року N2677-VI набрав чинності 8 березня 2011 року.
Законом України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 4 листопада 2010 року N2677-VI визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Стаття 82 Закону регулює питання оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби.
Цьому ж питанню присвячена і ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України.
Господарським судом Волинської області у 2014 році було розглянуто 44 скарги на дії органу Державної виконавчої служби, з них задоволено повністю або частково 19; за 9 місяців 2015 року – 28 скарг, з них задоволено повністю або частково 14.
Оцінка майна боржника є одним з етапів у процедурі виконавчого провадження.
Порядок такої оцінки регулюється 58 Закону України «Про виконавче провадження»
Але на практиці виникає ряд питань, пов’язаних з визначенням вартості майна боржника та можливістю її оскарження.
Відповідно до ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право залучати суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання для проведення оцінки майна боржника. У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.
Як свідчить судова практика, у сторони виконавчого провадження, незгідної з результатами оцінки, інколи виникають певні складнощі процесуального характеру: подавати до суду позов про визнання висновку (звіту) про оцінку майна недійсним чи скаргу на дії державного виконавця ? Яка підсудність справи про оскарження оцінки майна?
З'ясування правової природи висновків експертів як предмета судового оскарження пов'язане з необхідністю дослідження ступеня нормативності таких актів.
В п. 25 інформаційного листа від 18 6ерезня 2008 р. №01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році» викладена позиція Вищого господарського суду України про те, що нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, має загальний чи локальний характер і застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права та обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи, зокрема, у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав.
Господарські суди також розглядають справи у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, зокрема, актів, прийнятих (виданих) іншими, крім державних, органами, у тому числі актів господарських товариств, громадських організацій тощо, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер.
Законодавство України не надає висновку судового експерта статусу документа, який мав би обов'язковий характер чи породжував права та обов'язки у певного суб'єкта чи кола суб'єктів, а отже такий висновок не може вважатися актом державного чи іншого органу і оскаржуватися в судовому порядку.
Висновок судового експерта розглядається як результат практичної діяльності фахівця-оцінювача, що не є актом державного чи іншого органу, а тому спори, пов'язані з оскарженням такого висновку, не підвідомчі господарським судам.
Як роз’яснив Пленум Вищого господарського суду України в п. 9.10. постанови №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» визначення вартості, оцінка майна боржника (стаття 58 Закону України "Про виконавче провадження") є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна.
Тому сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати таку оцінку до господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому статтею 121-2 ГПК України.
Таким шляхом йде і судова практика. Так, наприклад, постановою Вищого господарського суду України у справі № 5017/2012/124 від 11 квітня 2012 року було встановлено, що позивачу правомірно було відмовлено у прийнятті позовної заяви про визнання недійсним звіту про оцінку майна у зв’язку з тим, що позивачем подано позов безпосередньо до суб’єкта оціночної діяльності, а не на підставі ст. 121-2 ГПК України.
Господарським судом Волинської області у 2015 році було розглянуто 2 скарги, де сторона виконавчого провадження оскаржувала дії органу Державної виконавчої служб, пов’язані з оцінкою майна.
Так, в одній із справ було задоволено скаргу боржника та визнано незаконними дії органу Державної виконавчої служби, оскільки судом було встановлено, що орган Державної виконавчої служби порушив вимоги ст.58 Закону України «Про виконавче провадження», п.1 розділу ІІ Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2014р. №656/5, передав арештоване майно на реалізацію шляхом проведення електронних торгів, не провівши оцінку арештованого майна, не повідомивши сторін виконавчого провадження про результати оцінки.
Ще одне проблемне питання, яке виникає в процесі розгляду скарг на дії органу Державної виконавчої служби, чи законно діє орган Державної виконавчої служби, коли, виконуючи рішення господарського суду про стягнення певної суми з фізичної особи-суб’єкта підприємницької діяльності, звертає стягнення на усе її майно.
Здійснення підприємницької діяльності є одним з прав фізичної особи з повною цивільною дієздатністю, що передбачене ст. 50 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.
Частиною 2 ст.128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов’язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.
Таким чином, фізична особа відповідає за зобов'язаннями, що виникли при здійсненні нею підприємницької діяльності, усім майном, належним цій фізичній особі.
Із змісту зазначеної норми випливає, що законодавець не розмежовує майно фізичної особи і майно фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності.
Тому при вчиненні порушень стягнення може бути звернене на все майно фізичної особи-підприємця, незалежно від того, чи використовується це майно для здійснення підприємницької діяльності, чи призначене для задоволення особистих та побутових потреб фізичної особи, що здійснює підприємницьку діяльність.
Суддя господарського суду
Волинської області І.О.Якушева
_03_03.png)
