Порядок вручення викликів, повідомлень та судових рішень іноземним юридичним особам, зокрема таким, які мають місцезнаходження у Польщі, наслідки невиконання позивачем вимог ухвали суду щодо перекладу документів

У разі якщо у відносинах України з іноземною державою діють одночасно і двосторонній, і багатосторонній міжнародні договори (один чи декілька) і в жодному з них не встановлено пріоритету застосування одного з них щодо одних і тих самих питань, під час вручення документів суд може керуватися процедурою вручення, передбаченою у будь-якому із цих договорів.

Для перекладу документів, які підлягають врученню в порядку Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, суд з урахуванням обставин справи має право обрати один із варіантів: покласти на одну із сторін обов’язок з перекладу судових документів; самостійно залучити перекладача для перекладу судових документів відповідно до вимог цієї Конвенції.

Витрати на залучення перекладача покладаються зазвичай на позивача як на зацікавлену особу щодо вирішення справи по суті. Разом з тим, після ухвалення рішення у справі у разі задоволення позову вартість таких витрат стягується з відповідача в порядку ГПК України. Сторона, зокрема, не може покладатися виключно на статус міноритарного акціонера для зміни усталеного порядку несення судових витрат.

Невиконання позивачами вимог ухвали суду щодо перекладу документів унеможливлює дотримання судом процедури вручення судових документів у визначені законодавством строки та є підставою для залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України.

КГС ВС розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1, ТОВ «Меридіан А» до АТ «КРЕДОБАНК», Bank Polski S.A., Warshawa Polska/ПКО Банк Польські С.А. (Польський акціонерний банк «Загальна Ощадна Каса»), Республіка Польща, м. Варшава про визнання недійсними правочинів.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивачі звернулися до господарського суду з позовом про визнання недійсними правочинів щодо застосування процедури обов’язкового продажу (примусового викупу) належних їм на праві власності акцій АТ «КРЕДОБАНК» відповідно до публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій АТ «КРЕДОБАНК» від 05.03.2018.

Місцевий господарський суд відкрив провадження у справі за цим позовом. Ухвалою господарського суду, залишеною без змін постановою суду апеляційної інстанції, провадження у справі було зупинено та зобов’язано позивачів до 01.07.2022 надати суду нотаріально засвідчений переклад на польську мову у трьох примірниках позовної заяви з додатками, ухвали суду про відкриття провадження у справі та цієї ухвали, судового доручення у вигляді прохання про вручення документів у цивільній справі та підтвердження про їх вручення. При цьому господарський суд попередив позивачів про те, що у разі ненадання суду без поважних причин у визначений строк документів, зазначених у пункті 3 ухвали, позов відповідно до пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України буде залишено без розгляду.

Ураховуючи, що позивачі не виконали вимог ухвали суду щодо перекладу документів, які необхідно надіслати відповідачу - 2, і це унеможливило дотримання процедури вручення судових документів у визначені законодавством строки, господарський суд на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України залишив позов ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ТОВ «Меридіан А» без розгляду. Постановою господарського суду апеляційної інстанції ухвалу місцевого господарського суду про залишення позову без розгляду залишено без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном та повідомлення у належній формі іноземних учасників судового процесу про час і місце розгляду справи регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 (далі - Конвенція).

Україна та Республіка Польща приєднались до цієї Конвенції. Також між державами діє двосторонній Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, підписаний Україною і Республікою Польща (ратифікований Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994).

ВС У разі якщо у відносинах України з іноземною державою діють одночасно і двосторонній, і багатосторонній міжнародні договори (один чи декілька) і в жодному з них не встановлено пріоритету застосування одного з них щодо одних і тих самих питань, під час вручення документів суд може керуватися процедурою вручення, передбаченою у будь-якому із цих договорів.

Договір між Україною та Республікою Польща не виключає застосування Конвенції.

Відповідно до усталеної судової практики (зокрема постанова ВС від 18.01.2022 у справі №910/5257/21) судові документи можуть не відправлятися за кордон для вручення у разі, якщо іноземна юридична особа має представника на території України, призначеного відповідно до вимог ГПК України, або має офіційне представництво на території України.

Як установив суд першої інстанції у цій справі, відповідач - 2 не має представників чи зареєстрованих представництв на території України, що свідчить про необхідність відправлення йому судових документів за кордон.
Ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження підлягала врученню всім учасникам справи, у тому числі відповідачу - 2 (нерезиденту), який має право бути ознайомленим зі змістом ухвали для того, щоб бути обізнаним про наявність позову до нього, рух справи, право подати відзив на позов, заяви чи клопотання. Ураховуючи викладене, КГС ВС дійшов висновку, що вручення ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі, якою суд призначив підготовче засідання та встановив відповідачам строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов, мало відбуватися відповідно до вимог
Конвенції.

Водночас спосіб (канал) вручення судових документів обирається судом, який ухвалив відповідний документ.

З відомостей, що містяться на офіційному сайті Гаазької конвенції з міжнародного права, вбачається, що Республіка Польща вирішила приєднатися до Конвенції, заявивши, що вона виступає проти способів служби, зазначених у статтях 8 і 10, на її території.

За змістом статті 3 Конвенції орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої держави, направляють центральному органу запитуваної держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

Тож, за висновками КГС ВС, з метою належного повідомлення відповідача - 2 про наявність та розгляд цієї справи необхідно звернутися до компетентного органу Республіки Польща з проханням про вручення Bank Polski S.A. судових документів, у зв’язку з чим суд першої інстанції і зобов’язав позивачів здійснити переклад відповідних документів.

Щодо доводів скаржника про те, що вимога щодо перекладу судових документів створює значний тягар для позивачів і порушує їх право на доступ до суду, КГС ВС зазначив, що суд з урахуванням обставин справи має право обрати один із варіантів: покласти на одну із сторін обов’язок з перекладу судових документів; самостійно залучити перекладача для перекладу судових документів відповідно до вимог Конвенції.

При цьому суд відповідно до статті 125 ГПК України може: 1) стягнути витрати на залучення перекладача (здійснення перекладу документів для направлення відповідачеві-нерезиденту) із самого відповідача як забезпечення судових витрат; 2) зобов’язати відповідну сторону внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат.

Судова практика склалася так, що витрати на залучення перекладача покладаються зазвичай на позивача як на зацікавлену особу щодо вирішення справи по суті. Разом з тим, після ухвалення рішення у справі у разі задоволення позову вартість таких витрат стягується з відповідача в порядку ГПК України. Сторона не може покладатися виключно на статус міноритарного акціонера для зміни усталеного порядку несення судових витрат.

У цьому разі скаржник не надав доводів/доказів на підтвердження того, що покладення на позивачів витрат на залучення перекладача становить для них надмірний тягар. Зокрема, скаржник не надав відомостей про вартість послуг перекладача, недостатність доходів (прибутків) позивачів (їх неспівмірності із сумою витрат на переклад).

Доводи скаржника про можливість направлення відповідачу - 2 судових документів українською мовою КГС ВС відхилив, оскільки скаржник не довів, а суди не встановили, що нерезидент - відповідач – 2 (його працівники) володіють українською мовою, якою складена, зокрема, ухвала суду про відкриття провадження у справі, в тій мірі, що може забезпечити можливість правильно та у повному обсязі зрозуміти зміст таких документів з метою реалізації права на захист своїх інтересів. Позаяк невиконання позивачами вимог ухвали суду щодо перекладу документів унеможливило дотримання судом процедури вручення судових документів у визначені законодавством строки, КГС ВС визнав обґрунтованим висновок господарського суд першої інстанції про залишення позову без розгляду.

З огляду на це КГС ВС залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції – без змін.

Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 15.05.2023 у справі №914/86/22 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/110997915.