Підстави відмови у відкритті провадження щодо банкрутства нагадав суддя ВС

Заперечення боржника у відзиві на заяву кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство можуть вказувати на наявність спору про право, однак не є беззаперечним доказом його наявності.

На це звернув увагу секретар судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду Олег Васьковський під час онлайн-практикуму.

Він наголосив, що завданням підготовчого засідання при розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є:

перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю грошового зобов’язання;

встановлення наявності або відсутності спору про право;

встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі (п.68 постанови ВС від 13.08.2020 у справі №910/4658/20 та п.48 постанови ВС від 3.09.2020 у справі №910/16413/19).

Що саме є спором про право, проаналізовано у постановах КГС від 15.10.2020 у справі №922/1174/20; від 10.02.2021 у справі №910/1678/20; від 23.06.2020 у справі №910/1067/19; від 24.09.2020 у справі №916/3619/19 та від 2.02.2021 у справі №922/2503/20.

Суддя звернув увагу, що при відкритті провадження, якщо воно відкривається за заявою кредитора, суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов’язання, строк яких настав. Водночас ч. 6 ст. 39 КзПБ визначають підставою для відмови у відкритті провадження те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

Також спікер зазначив, що згідно із ч.4 ст.39 КзПБ при прийнятті судом до розгляду однієї заяви інші ухвалою приєднуються до матеріалів справи й

розглядаються одночасно.

О.Васьковський повідомив, що на розгляд судової палати передано справу № 904/2154/22 для вирішення питання щодо визначення порядку дій господарського суду при розгляді заяв про відкриття провадження у справі про банкрутство різних кредиторів до того самого боржника, поданих до різних господарських судів за правилами територіальної підсудності у зв’язку зі зміною місцезнаходження боржника. При цьому уточнення потребує питання про визначення моменту, на який суди мають встановлювати місцезнаходження боржника як критерій територіальної юрисдикції (ч.13 ст.30 ГПК).

Він також зауважив, що відсутність відзиву боржника на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство (пасивна поведінка), а також відсутність підтвердження боржником спроможності виконати свої зобов’язання та погасити заборгованість не свідчать про відсутність спору про право, однак не перешкоджають провадженню у справі, дослідженню і встановленню судом обставин щодо наявності спору

про право.

Суддя звернув увагу, що наявність остаточного судового рішення у спорі між кредитором та боржником на підтвердження вимог, визначених у заяві про відкриття провадження, не є обов’язковою. Натомість подання позову (предметом якого є оспорення обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора) до звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство свідчить про наявність спору про право.

Онлайн-практикум «Справи про банкрутство (неплатоспроможність): юридична доктрина та судова практика» був організований журналом «Право України» і юридичним порталом Ratio Decidendi.

Джерело інформації: "Закон і бізнес"