Відсутність положень щодо заборони нарахування інфляційних втрат і 3 % річних за зобов’язаннями такого суб’єкта господарювання в КУзПБ, уведеному в дію 21 жовтня 2019 року, не виключає правильності застосування приписів зазначеної норми Закону про банкрутство.
Пунктом 4-3 розд. Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про банкрутство встановлено винятки стосовно можливості нарахування інфляційних втрат і 3 % річних у порядку ст. 625 ЦК України щодо окремих суб’єктів господарювання. Це стосується державних підприємств та/або господарських товариств, більше ніж 50 % акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі та щодо яких ухвалено рішення про приватизацію і припинено провадження у справі про банкрутство внаслідок прийняття рішення компетентного органу про приватизацію. Законодавцем фактично введено на час приватизації такі заборони та обмеження, які існували в момент дії мораторію у процедурі банкрутства цього боржника.
Відсутність положень щодо заборони нарахування інфляційних втрат і 3 % річних за зобов’язаннями такого суб’єкта господарювання в КУзПБ, уведеному в дію 21 жовтня 2019 року, не виключає правильності застосування приписів зазначеної норми Закону про банкрутство. Ця норма є наслідком припинення провадження у справі з підстав приватизації боржника та була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Передбачене п. 4-3 розд. X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про банкрутство в редакції від 18 січня 2018 року законодавче звільнення боржника від установленої ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідальності у вигляді нарахування інфляційних втрат і 3 % річних на прострочену суму боргу за весь період прострочення виконання грошового зобов’язання узгоджується із ч. 1 ст. 13 ЦК України щодо меж здійснення особою цивільних прав відповідно до договору або актів цивільного законодавства, до яких абз. 2 ч. 2 ст. 4 цього Кодексу віднесено закони України. Тобто положення п. 4-3 розд. Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про банкрутство мають зворотну силу в часі та поширюють свою дію на правовідносини, які виникли до ухвалення норм Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», якими внесено вказаний пункт Закону про банкрутство.
Тож з огляду на законодавство немає підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат і 3 % річних за заявлений позивачем період прострочення сплати боргу.
Враховуючи наведене, ВС відступив від правової позиції, викладеної в постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 904/5083/19.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду –
lpd.court.gov.ua/login.
_03_03.png)
