КГС пояснив, чим визначається початок відліку строку повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №  916/4520/14  нагадав про початок  відліку строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку з визнанням боржника банкрутом та подальшим припиненням (закриттям) провадження у справі про банкрутство цього боржника.

Для цього колегія суддів звернулася до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 29.10.2020 по справі № 916/922/16.

У пунктах 116, 117 вказаної постанови викладено такі висновки про застосування норм права:

- Тлумачення норм частини третьої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII свідчить, що строк повторного пред`явлення виконавчого документа починається знову з моменту формального повернення виконавчого документа, якщо підстави повернення пов`язані суто з обставинами та результатами виконання рішення.

 Поряд з цим повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - це результат об`єктивно існуючих обставин зовнішнього характеру, за які учасники виконавчого провадження не відповідають.

Тому в цьому випадку строк повторного пред`явлення починається з моменту усунення цієї заборони, зовнішньої обставини.

- У випадку закінчення виконавчого провадження з підстави визнання боржника банкрутом такою зовнішньою об`єктивною обставиною, яка забороняє проведення виконавчих дій щодо боржника, слугує офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Тому строк повторного пред`явлення має розпочинатися з моменту скасування відповідної заборони, тобто з моменту закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство боржника.

В пункті 120 вказаної постанови  Верховний Суд  дійшов висновку, що початок відліку строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку з визнанням боржника банкрутом та подальшим припиненням (закриттям) провадження у справі про банкрутство цього боржника пов`язаний з юридичним фактом - датою закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство.

Щодо можливості розпочати знову виконавче провадження, яке було закінчено у зв`язку з визнанням боржника банкрутом у разі закриття провадження у справі про банкрутство цього боржника за відсутності факту задоволення вимог стягувача та їх погашення (списання, прощення) відповідно до Закону про банкрутство, колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає про таке.

Як уже зазначалося, 05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIІI, який змінив аналогічний Закон в редакції від 21.04.1999 № 606-XIV.

Однак, на відміну від чинної редакції Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIІI, попередня редакція цього Закону містила норми щодо закінчення виконавчого провадження, які пов`язували виконавче провадження з перебігом процедури банкрутства боржника. Зокрема, згідно з пунктом 7 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV, виконавче провадження підлягало закінченню у разі визнання боржника банкрутом.

У зв`язку з цією нормою діяла і могла бути застосована норма частини четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, яка передбачала право повторного пред`явлення до виконання вимоги у разі закінчення виконавчого провадження внаслідок офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, якщо у зв`язку з припиненням провадження у справі про банкрутство вимоги, підтверджені такими документами, не були задоволені повністю або частково та не вважаються погашеними відповідно до Закону про банкрутство.

Цією нормою Закон України «Про виконавче провадження» № 606-XIV було доповнено згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 02.10.2012 № 5405-VI, який набрав чинності 19.01.2013.

Натомість в Законі України «Про виконавче провадження» № 1404-VIІI норма, яка аналогічно надає право на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання, відсутня.

Аналіз викладеного свідчить, що процесуальне право щодо повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання було законодавчо закріплено в період з 19.01.2013 до 05.10.2016. 

Тобто виконавче провадження, яке було закінчено у зв`язку з визнанням боржника банкрутом у разі закриття провадження у справі про банкрутство боржника за відсутності факту задоволення вимог стягувача та їх погашення (списання, прощення) відповідно до Закону про банкрутство могло бути розпочате знову, якщо провадження у справі про банкрутство закрито в період  з 19.01.2013 до 05.10.2016.

Отже, у праві щодо врегулювання зазначених відносин після 05.10.2016 наявна прогалина, що зумовлює виникнення ситуації, за якої особа, на користь якої ухвалено рішення суду, не матиме фактичної можливості домогтися виконання судового рішення.

Утім, наведене суперечить статті 1291 Конституції України та практиці ЄСПЛ, яку відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ як джерело права.

Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду ухвалено постанову від 29.10.2020 по справі № 916/922/16, в якій викладено висновки про застосування норм права в правовому регулюванні виконання рішення суду у випадку закінчення виконавчого провадження з підстав визнання боржника банкрутом у разі закриття провадження у справі про банкрутство цього боржника за відсутності факту задоволення вимог стягувача та їх погашення (списання, прощення) відповідно до Закону про банкрутство, з метою усунення прогалин в правовому регулюванні зазначених відносин та забезпечення однакового застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Так, у  пункті  160 вказаної постанови Верховний Суд дійшов висновку, що «в разі закриття провадження у справі про банкрутство боржника за відсутності факту задоволення вимог стягувача та їх погашення (списання, прощення) відповідно до Закону про банкрутство в редакції від 19.01.2013 виконавче провадження, яке було закінчено у зв`язку з визнанням боржника банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури, може бути розпочате знову».