Не забезпечення належного отримання поштової кореспонденції внаслідок власної бездіяльності підтверджує відсутність поважних причин для поновлення строку

Скаржник звернувся із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника, подавши її до суду першої інстанції. Своєю ухвалою від 20.03.2019 р. господарський суд відхилив грошові вимоги скаржника до боржника. Основною причиною була відсутність достатніх доказів суми боргу. Суд першої інстанції неодноразово витребував потрібні документи своїми ухвалами, які направляв на адресу скаржника, в тому числі, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі – “ЄДРЮОФОПГФ”), однак, такі ним не отримувались і поверталися поштою. На судові засідання скаржник (чи його представник) також жодного разу не з'явились.

Ухвала суду першої інстанції якою відхилено вимоги скаржника до боржника була направлена на адресу Скаржника та була повернута поштовим відділенням “за закінченням терміну зберігання”.

29.11.2019р.Скаржником було подано апеляційну скаргу. Апеляційна інстанція залишила скаргу  без руху, просивши  пояснити пропуск строку оскарження.

Скаржник заявив, що йому лише 27.11.2019р. стало відомо про наявність оскаржуваної ухвали з Єдиного державного реєстру судових рішень (надалі – “ЄДРСР”), а саму ухвалу він не отримував.

Втім, апеляційний господарський суд – не прийняв доводи Скаржника і відмовив у відкритті апеляційного провадження. Суд, зазначив, що повернення ухвали поштою і неотримання її Скаржником, зумовлено не об`єктивними причинами, а є наслідком суб`єктивної поведінки Скаржника. Оскільки інших об`єктивно непереборних причин, які б унеможливлювали отримання поштової кореспонденції, або причин неможливості ознайомлення з рішенням суду в ЄДРСР – скаржник не навів, підстав для поновлення суд не знайшов.

Не погоджуючись із такою ухвалою суду апеляційної інстанції, Скаржник подав касаційну скаргу, намагаючись обґрунтувати пропуск строку апеляційного оскарження  наступним: місцевий суд, направляючи копію ухвали неправильно зазначив його місцезнаходження; заявивши, що дізнався про наявність прийнятого рішення лише 27.11.2019 р, та що серед обставин (які визначають дату вручення судового рішення (ч. 6 ст.242 ГПК) такої відмітки як повернення “за закінченням терміну зберігання” не встановлено, а отже не можна стверджувати, що судове рішення було вручено.

 КГС ВС погодився повністю із рішенням апеляційного суду, залишив його без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Судом зазначено, що  на адресу Скаржника, зазначену ним же у заяві про визнання кредиторських вимог, неодноразово суд І інстанції та апеляційний направляли процесуальні документи у справі, які не були отримані.

Отже, сторона, звертаючись з грошовими вимогами, та надавши адреси для його повідомлення про судові засідання у справі, не забезпечила належного отримання поштової кореспонденції внаслідок власної бездіяльності, а тому поведінка скаржника, який не здійснював відповідного контролю щодо отримання ним судових повісток, підтверджує відсутність поважних причин для поновлення строку.

 Судом зазначено:  - що сторона по справі повинна не лише зазначати місцезнаходження та інші контактні данні (електронну пошту, телефони, інші засоби зв`язку) під час подання процесуальних документів, але й своєчасно повідомляти суд про зміну таких даних;

-дана ухвала була опублікована в ЄДРСР, тож сторона повинна слідкувати за розглядом його справи в суді та не була позбавлена можливості ознайомитись з повним текстом зазначеної ухвали;

 - Скаржник є юридичною особою і його адреса, зазначена у ЄДРЮОФОПГФвважається достовірною і може бути використана у спорі , відповідно до статті 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань“. 

Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 11.06.2020 у справі № 916//3200/17 можна ознайомитись за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/