Договір про надання правової допомоги повинен містити пункти про розрахунок гонорару саме за даний судовий спір, інакше заява про стягнення гонорару залишається без розгляду

Постанова КГС ВС від 07.09..2020 у справі № 910/4201/19  про застосування ст. 129 ГПК України, яка роз’яснює, у якому випадку суд має право залишити без розгляду заяву сторони про відшкодування судових витрат у справі, зокрема витрат на професійну правничу допомогу. Тобто не заглиблюватися в оцінку розміру таких витрат та обґрунтовано зменшувати чи відмовляти у їх відшкодуванні, а просто не розглядати заяву.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а адвокатський гонорар - це ціна договору відповідно до ст. 632 ЦК України. Зміст такого договору, регулюється в тому числі ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність.» Важливо, що згідно вказаної статті при встановленні розміру гонорару повинна враховуватись складність справи, тобто якщо справа судова, вона повинна бути конкретизована.

Водночас згідно ст. 126 ГПК України гонорар адвоката є витратами сторони понесеними на професійну правничу допомогу, які входять до складу загальних судових витрат і можуть бути відшкодовані судом за рахунок іншої сторони на підставі відповідної заяви.

Розумність розміру гонорару адвоката повинна встановлюватись судом на підставі поданих стороною доказів. Інша сторона має право клопотати про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат та доводити суду встановленими засобами доказування необхідність їх зменшення.

Проте, і без такого клопотання іншої сторони, якщо заявник не доведе, що сплачений гонорар пов'язаний виключно із розглядом даної справи, суду слід залишати заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з іншої сторони без розгляду.

ВС підкреслює, що договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов`язаними з розглядом конкретної судової справи.

У даній справі у договорі про надання правової допомоги та додаткової угоди до нього не було посилань на справу, яка безпосередньо розглядалася судом за участю адвоката позивача. Тому суд прийшов до висновку, що позивач не надав доказів фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу і керуючись частиною 8, ст. 129 ГПК України залишив заяву позивача без розгляду.

Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19 можна ознайомитись за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/91370933